Обґрунтування актуальності досвіду для регіональної системи освіти (області)

Педагогічна майстерність учителя полягає в усвідомленні цілей навчально-виховного процесу, чіткому визначенні завдань конкретного етапу навчання, окремо взятого уроку та їх реалізації, у доцільному підборі методів та форм навчання, практичної діяльності.

Загальновідомо, що творчість супроводжувала людину ще з давніх часів, тому завжди була об’єктом,котрий її цікавив. Таким чином, творчістю можна назвати діяльність,  сутність якого полягає у здатності  людини створювати нове, до того невідоме.

Необхідними елементами творчості є фантазія, уява, сенс якої полягає у створенні образу кінцевого продукту – результату творчості. Одним із головних акцентів при викладанні  дисциплін мистецького спрямування являється розвиток творчого потенціалу особистості, вміння володіти виражальними можливостями художніх технік, котрі дають змогу досягнути свободи вираження у творчості.

При вивченні мистецьких тем учитель повинен оволодіти  знаннями з різних видів   мистецтва та досягнень світової культури, вміти зацікавити  ними учня, підштовхнути його до творчості, формуючи потребу в самовираженні при створенні тієї чи іншої власної оригінальної композиції, котра використовує мову того чи іншого виду образотворчого мистецтва.

Обов’язково потрібно звертатись до місцевого матеріалу. До прикладу, при вивченні теми «Декоративні  розписи» вивчається місце створення їх в регіонах України,  їх самобутній характер, збереження традицій народними майстрами, які виконуються ними і по сьогоднішній день. Знайомимо ми учнів також із традиціями ручного ткацтва (рушники, скатертини, налавники, елементи одягу, поясів), килимарства. При цьому вивчаються також стилізовані елементи розпису, присутні в орнаментах, зокрема, на Київщині.

Гончарство – одне із найстаріших видів ремісництва в Україні. Глиняний посуд завжди цінувався, адже їжа, котра подавалась чи зберігалась в глиняному посуді, набувала іншого смаку. На Київщині багато  народних майстрів, які зберігають технологію старовинного виготовлення глиняного посуду, щедро діляться своїми надбаннями, тому ми на уроках можемо використовувати цікаві технології не лише виготовлення виробу, але й декоративного розпису по готовому виробу.

Ще один цікавий вид народного промислу – лозоплетіння, яке до  сьогоднішнього дня користується великою популярністю на Київщині, тому  великий асортимент виробів можна виготовити на уроці чи на гурткових  заняттях.

 Серед розмаїття видів декоративно-прикладного мистецтва на київській земної особливе місце посідає художня вишивка, причому кожному району Київщини притаманні свої особливості. Традиції вишивки продовжують майстри Іванкова, Василькова, Баришівки та інших населених пунктів.  А на уроках образотворчого мистецтва можна запропонувати виготовити ескізні замальовки стилізованих грон калини, винограду, квітів, ягід, геометричних форм.

 Хоча батік не належить до українських видів декоративно-вжиткового мистецтва, однак це дуже цікава техніка – розпис тканини фарбами. Мною створена власна програма для ознайомлення з цим видом прикладного мистецтва, за котрою проводяться заняття з гурткової роботи.

   Кольоровий папір – дуже прекрасний матеріал, з яким цікаво працювати в різноманітних техніках. Творча людина може знайти широкий простір для втілення самих різноманітних  своїх фантазій. Аплікація, квіллінг, об’ємні конструкції з паперу, витинанки, робота з пресованим та рваним папером, оригамі, паперопластика, зображення та вироби з паперу у 3-D форматі, силуети та багато іншого, - все це можна втілити у роботах наших учнів.

  Окремим важливим розділом, який є при вивченні образотворчого мистецтва в школі, являється графіка, яка вивчається впродовж вивчення всього художньо-естетичного циклу. Ще з початкової школи починається вивчення зображень всіх видів ліній, штрихів, які використовуються у графіці, учні 5-7-х класів  вивчають вже конструктивну побудову предметів та зображення предметів в перспективі, старші учні при графічному зображенні малюнка користуються різними матеріалами: пастеллю, крейдою, вугіллям,  сангіною. Розвитку творчості кожного учня сприяє використання різноманітних технік друку: ліногравюри, штампування з природних форм, гравюра на картоні, техніка плаского друку 0 акватипія, відмивання туші, клею, гравюра на вощеному папері(видряпування), «свічка», ниткографія, плямографія, техніка набризку, малювання гумкою. Техніки графічного мистецтва дуже цікаві і різноманітні.

  У своїй роботі прагну акцентувати увагу учнів на ознайомленні з найдоступнішими техніками і матеріалами, що можуть розкрити перед нами можливості художнього відображення дійсності. Роботи діти виконують не тільки в альбомах, а на різного формату папері, розмір і форма якого обумовлюються характером завдання. При роботі використовуємо не лише пензлі, можна малювати ниткою, соломинкою, пір’ям, воском, використовуючи різні матеріали: скло, крупи, сухе листя, тирсу, квіти, трави, мушлі, камінці, бісер.

   Різноманітні техніки зображення сприяють не лише розвитку рухової активності руки та дрібної моторики пальців дитини, але і розумовому розвитку учнів, прививають та розвивають естетичний смак, удосконалюють поліграфічні уявлення про особливості та різноманітність технологічних прийомів роботи з матеріалами та інструментами, допомагають виявити інтерес до того чи іншого виду образотворчої діяльності (живопису, графіки, скульптури, графіки, декоративно-прикладного мистецтва, початків дизайну), розширюють уяву, виховують художній смак, сприяють всебічному розвитку дитини.  Не слід забувати, що вчитель образотворчого мистецтва – не лише людина-майстер, а і психолог, котрий повинен спрямувати діяльність кожного свого вихованця в русло, де він найбільше може себе виявити, розкрити свої здібності,  що відповідає його індивідуальним особливостям і потребам.

   Досвід переконує, що такі техніки як «монотипія», «плямографія», «гратографія», «по-вологому», не дають підстав боятися чистого аркуша паперу чи помилок, які може зробити дитина, а навпаки, заохочують до сміливої творчості.

  Учитель стає не лише викладачем, а  консультантом, співавтором, помічником, а і просто здійснює супровід (іноді просто будучи спостерігачем), що дає учню стати творцем, а не відтворювачем чужих думок.

 На мою думку, метою уроків  та занять з образотворчого мистецтва –  виховати неординарну особистість і поринути разом із нею в чудову кольорову країну, назва якій – «Фантазія».

  Одним із головних розділів моєї роботи  з учнями є розділ якому я приділяю велику увагу – живопис, який вивчається, починаючи з початкової школи. Це основи кольоропису, адже колір у живописі – засіб емоційної виразності, який відображає всю гаму почуттів і настроїв, адже художник використовує колір не лише для однієї з якостей предмета – його забарвлення, а і передає його внутрішній світ, емоційну сферу, відношення до оточуючого світу.

  В цьому розділі вивчаються різноманітні жанри, техніки та матеріали. На заняттях живописом учні вчаться працювати акварелями та олійними фарбами, акрилом та гуашшю. Тому необхідно грамотно та вправно показати учням послідовність зображення та способи накладання кольору у відповідності з поставленими завданням зображення того чи іншого предмету, живої істоти чи явища.  При використанні навчальних педагогічних  та дидактичних прийомів слід враховувати вікові та психофізіологічні особливості учнів, їх ступінь підготовленості до сприймання того чи іншого  блоку навчальних завдань, не забувати поєднувати принципи наочності з науковими принципами.

   Робота в ізостудії займає значну кількість мого часу як керівника гуртка. Слід сказати, що саме тут є можливість спробувати та використати всі новинки, про які дізнаєшся з Інтернету, поділитись своїми здобутками та надбаннями моїх вихованців.  Як результат – участь у різноманітних виставках, конкурсах, олімпіадах, де займають призові місця та почесні винагороди.