Підвищення професійної компетентності педагогів, розвиток творчого потенціалу засобами графічного мистецтва

  Основним завданням естетичного виховання є художній розвиток  як важливий засіб формування мислення людини. Мистецтво людині необхідне не лише для того, щоб навчитися грамотно малювати, а насамперед,  для розвитку у неї асоціативних форм мислення.

      Для вирішення цих завдань необхідна чітка і струнка система викладання  образотворчого мистецтва з першого до останнього класу, яка повинна базуватись на дошкільному досвідові дитини.

  Проблема дитячого малювання вже понад два століття викликає до себе слушний інтерес біологів, істориків, мистецтвознавців, педагогів та психологів. Цьому питанню присвячено роботи О.В.Бакушинського, В.М.Бехтерева, М.М.Волкова, Є.І.Ігнатьєвої, В.Й.Кирієнко, О.О.Мелік-Пашаєвої, В.С.Мухіної.

  Слід зазначити, що останнім часом спостерігається зростання інтересу до програм розвитку дитини, що   викликало потребу активізувати творчий потенціал особистості.

  Проблеми виявлення, розвитку та активізації творчого потенціалу особистості потребують застосування новітніх підходів та стратегій розвитку. Це зумовлює необхідність ретельного дослідження закономірностей творчого процесу.

  Чим більше дитина займається мистецтвом, тим краще це сприяє розвитку творчих  здібностей. Творчий імпульс, сформований при спілкуванні з мистецтвом, функціонує  і в інших сферах діяльності. Це чітко доведено у дослідженнях  Р.Тейлора (Великобританія), Лоунфельда(США). Вони наголошують на тому, що естетичний досвід -  основа будь-якого досвіду, а величезна розвивальна функція мистецтва сприяє розвитку новаторства, ініціативи, творчості в людини, підносить художні дисципліни до рангу фундаментального предмету для інших наук.

  Потрібно, щоб дитина з молодшої школи ставила собі певні завдання і домагалася їх виконання. Власне, це чисто вихований процес розвитку здібностей до самоорганізації, цілеспрямованої творчої і трудової діяльності.

  Вже з початкової школи діти починають ознайомлюватися з роботою з натури, ознайомлюються з графічними інтересами та техніками.

  1. Робота з натури виховує в учнів:

wцілісність і повноту об’ємно-просторового сприймання світу,

wрозвиває здібності аналізувати, передавати засобами образотворчого мистецтва найтиповіші риси предметів і явищ – форму, пропорції, фактуру, матеріал, колір, об’єм, положення у просторі.

  2. Головним у роботі над композицією натюрморту є на всіх етапах формування і розвитку зображувальних навичок аркуша в процесі зображення на площині і створення цілісної форми в об’ємі.

  3 Навчання передавати простір починається від перспективного способу зображення (триплановість), формування поняття про вигин простору, межа зламу (стіна-підлога, земля-небо), відвісна поверхня – горизонтальна.

           Поступово знання з перспективи поновлюється змінюванням величин предметів у міру віддалення їх від спостерігача, загороджування предмета предметом.

Ці знання необхідні дітям на початковому етапі, вони не повинні нав’язуватися учителем, а ніби вироблятися ними самими самостійно під час спостережень і практичної діяльності. Вивчення образотворчої грамоти, мистецьких законів необхідна в школі тому, що цими секретами в подальшому користуються митці, створюючи високохудожні твори. Лише поступово оволодіваючи новими засобами, техніками, законами, дитина виростає у власних очах як художник, творець.

Грамота з образотворчого мистецтва - як нота для музиканта. Вона дає можливість не лише грати завчені мелодії, ходити по колу, відтворюючи примітивно побачене чи надумане, а й грамотно планувати відображення, створювати образи сильного звучання, втілювати свій задум у найбільш художньо виразний образ.