Цілісний художньо - естетичний розвиток особистості засобами графічного мистецтва і координація знань,умінь та уявлень набутих учнями

Зарубіжний досвід і застосування різноманітних програм  художньої – естетичного розвитку особистості спрямовані на формування мислення людини. Навчання мистецтву необхідне не лише для того, щоб навчитися грамотно малювати, а насамперед, для розвитку асоціативних форм мислення, активізації творчого потенціалу особистості. Саме це потребує новітніх підходів та стратегій розвитку дитини.

    Кількість навчального часу,  який приділяється художньо-естетичному розвитку дитини,  у багатьох країнах відрізняється.

    Наприклад, у Японії, Німеччині та США вона значно перевищує загальносвітові показники (12% навчального часу).

   Японія – 12 годин на тиждень.

   Америка – кожен учень має грати на будь – якому музичному інструменті.

   Французька система освіти передбачає розвиток творчості, творчого потенціалу, урізноманітнення творчих підходів, починаючи з так званої материнської школи від 2 до 6 років.

   Збільшення кількості занять мистецтвом сприяє розвитку творчих здібностей дітей. Сам творчий імпульс формується у спілкуванні з мистецтвом, функціонує  і в інших сферах діяльності. Це  доведено у дослідженнях Р.Тейлора  (Великобританія), В.Люцифельда(США).

  Функція мистецтва  сприяє розвитку новаторства, ініціативи, творчості.

  До будь-якого виконання завдань учень має підходити творчо. Вміння спостерігати, бачити, обирати цікаві сюжети, формат,  компонувати майбутню роботу на  площині  чи  в  просторі,  -  це  саме  той  момент,  з  якого  розпочинається  творчий  підхід,  зароджується  образне  мислення,  творча  уява, фантазія,  бачення  кінцевого  результату  і  прагнення  його  досягти,   співпраця  вчителя  і учня  на  цьому  етапі  - найголовніше.

 В цей час учні постійно розвивають своє творче бачення, у них формуються зорові динамічні стереотипи, опановуються секрети новітніх художніх технік, закріплюються відомі та вивчаються нові, знаходяться свої виражальні засоби в роботі. Знаходити щось своє, відкривати себе у собі ж – саме це робить учня творцем.

  Для того, щоб так сталося, учитель не повинен іти попереду, ведучи за собою дітей, не повинен іти позаду, постійно підштовхуючи їх, - він повинен постійно бути весь час поряд і спільно вирішувати всі проблеми, котрі виникають у навчально-виховному процесі.   Недарма кажуть: «Кращий учитель той, учні якого здатні вчитися і працювати за його відсутністю.

Рисунок – початок пластичних мистецтв

  Велике розмаїття   матеріалів та технік для графіки  та їх творче використання дає кожній дитині можливість віднайти себе, розкрити свої здібності. Графіка вчить бачити прекрасне у буденному, розвиває уяву та фантазію, асоціативне мислення, виховує художній смак та розвиває чуттєву сферу, створює світ захоплень та закладає підґрунтя для опанування інших видів образотворчого мистецтва.

   Мікеланджело Буанаротті стверджував: «Рисунок, котрий інакше називають мистецтвом замальовки, являється найвищою точкою у живописі, скульптурі, архітектурі. Рисунок  являється джерелом і душею всіх видів живопису та корінням будь-якої науки. Тому, хто так багато досяг, що оволодів рисунком, скажу вам: він володіє скарбом».

  Рисунок є одним із основних засобів зображення видимого світу. Слово «рисунок» прийшло на зміну старослов’янському слову «знамення», що означало «створення образу», «креслення» і вказувало  на техніку виконання зображень. Із ХVІІІ століття це слово стало терміном, що означає зображення як створення образу за допомогою ліній, штрихів, рисок, важливих для розпізнавання ознак предмета, форми, його розмірів.

   Рисунок, як і мова, з давніх-давен являється могутнім засобом спілкування людей і способом пізнання світу.

   Інколи важко уявити предмет або явище природи лише за словесним описом. Тоді за допомогою рисунка через його конструктивну форму, пропорції, розміри створюється виразне уявлення про об’єкт  вивчення.

  Моделюючи форму предметів, дуже важливо уважно прослідкувати за всіма відтінками світлотіні на деталях форми, їх переходами з однієї поверхні на іншу. При цьому дуже важливо правильно працювати тональними співвідношеннями, розпочинаючи від самого світло і до самого темного.

  Працюючи з тоном, важливо підтримувати чистоту, охайність штриховки, культуру рисунка. Виявлення форми у тональному рисунку передусім – це структура предмета, а робота з тональністю є засобом виявлення об’ємної форми та передача простору на площині паперу.

 Для досягнення високого результату у роботі необхідна систематична праця, любов до такого жанру зображувальної діяльності, яким являється рисунок, характер, воля, час.